Тканеспецефические фактори

Тканеспецифические адгезійні фактори - новий клас ендогенних біологічних регуляторів. Їх дія строго тканево - і органоспецифично (наприклад, фактор виділений з кришталика ока діє ТІЛЬКИ НА КРИШТАЛИК і ні на одну іншу тканину очі і взагалі всього тіла не діє).

Дії тканині специфічних адгезійних факторів полягає в тому, що вони:

1. стабілізують дану тканину, забезпечуючи нормальну механічну міцність мембран і контактів клітин цієї тканини;
2. встановлюють нормальну інтенсивність поділу клітин цієї тканини (це властивість слід було очікувати т. к. поділ клітин в тканини регулюється саме станом міжклітинних контактів);
3. підвищують стійкість даної тканини до ушкоджувальних впливів. Важливо, що видовий специфічності АФ не виявляють: АФ виділений з відповідної тканини бика, курки і, навіть риби, (!) діє на тканину миші або людини і в культурі клітин і при введенні в організм також ефективно, як і "рідний" адгезійний фактор миші або людини.

Діють оптимально адгезійні фактори в дуже низьких дозах, хоча тысячекратное перевищення оптимальної дози абсолютно безпечно. Не викликає жодних ускладнень, ніяких побічних ефектів. Механізм дії адгезійні хакторов на мембранному, клітинному, тканинному та організменної рівні був ретельно досліджений за допомогою комплексу біофізичних методів в 70-ті -80-ті роки, резулитаты описані у великій серії статей, опублікованих у профільних вітчизняних та закордонних журналах. Підсумки цих досліджень подитожены у монографії А. Р. Маленкова і Е. А. Модяновой "Біологічні основи нетоксичного терапії і профілактики раку" М. Маджерик 2006 рік.

Один дуже важливий для розуміння можливостей адгезійних факторів для профілактики хронічних хвороб відзначимо особливо. У лабораторній практиці були виведені спеціальні генетично чисті лінії, у яких ймовірність виникнення раку в пределенном органі (наприклад, печінки) у другій половині життя близько 100%. ЯКЩО ТАКИМ МЫШАТАМ У ВІЦІ 10-20 ДНІВ ДАТИ АДГЕЗІЙНИЙ ФАКТОР, ВІДПОВІДНИЙ "СЛАБКОМУ"ОРГАНУ, ТО ПРИНАЙМНІ У 70-80% мишей РАКУ НЕ ВИНИКНЕ ДО КІНЦЯ ЖИТТЯ. Це явище було визнано відкриттям.

Подальші дослідження: хімічна ідентифікація, клінічні випробування проводилися на "кислої" (т. е. виділяється при фракціонуванні методом рН - фокусування в кислому області) фракції адгезійних факторів. Ця фракція виявилася максимально зручною з практичної точки зору. Вона виявляє всі основні види активності, що і адгезійні фактори. Діє ще більш никих дозах ( порядку 10 в мінус чотирнадцятої моля). Не втрачає активності при кип'ятінні.

АБСОЛЮТНО ПОЗБАВЛЕНА АЛЕРГЕННОЇ АКТИВНОСТІ. До теперішнього часу В. П. Ямсковой за участю В. О. Ямського виділені і вивчені Кислі фракції адгезійних факторів всіх основних органів і тканин. Особливо докладно вивчені в клінічному аспекті фактори отримані з тканин ока (8 факторів) і сполучної тканини.

У дорослому стані механічні зв'язки між клітинами можуть бути ослаблені, і т. о. тканина стає схильною до пухлинного переродження за рахунок дії хімічних або фізичних канцерогенних агентів.

Тканеспецифические адгезійні фактори дозволяють відновити стійке до ракового переродження стан тканини. Справа в тому, що тканеспецифические адгезійні фактори (а это особые белки, к нашему счастью не обладающие видовой специфичностью, т.е. белки выделенные, например, из ткани телёнка прекрасно действуют на соответствующую ткань человека и, кроме того они не вызывают иммунной реакции, т.к. не обладают глобулярной структурой (S-100 белки), выдерживают кипячение и активны при приёме per os, т.е. с пищей) не только усиливают механическое сцепление клеток но и одновременно (и благодаря этому) подавляют нетоксически деление клеток! Причому цей механізм перешкоджання неконтрольованого поділу клітин є основним, визначальним стійкість тканини. Крім того, ослаблення зчеплення клітин полегшує порушення кордонів між тканинами, створює умови для інвазивного росту, що є найхарактернішою особливістю ракової пухлини.

В даний час ми володіємо тканеспецифическими адгезійними факторами для легенів, печінки, молочної залози, нирок, підшлункової, передміхурової, щитовидної залоз, тимуса та деяких інших тканин.